Питна вода або харчовий продукт

 

Е.А. Широкоступ, Ж.Л Копуль

 

КП «Компанія «Вода Донбасу»

 

Анотація. У статті представлене обґрунтування необхідності актуалізації питання приведення законодавчих та нормативно-правових актів України до єдиних підходів у визначенні терміну «вода питна», як категорії, що має провідне соціально-гігієнічне значення у формуванні безпечних умов середовища життєдіяльності людини.

Ключові слова: вода питна, харчовий продукт, підприємство питного водопостачання, зміни, закон, нормативно-правові акти, оператор ринку харчових продуктів.

Актуальність. Внесення змін до законодавчих актів України призвело до різночитання, неузгодженості та протиріччя визначення по відношенню до основної продукції суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері централізованого та нецентралізованого питного водопостачання, а саме - питної води, що може привести до ускладнення роботи підприємств питного водопостачання та мати певні негативні наслідки розглядання питної води, як харчового продукту.

Матеріали та методи дослідження. Проведено порівняльний аналіз існуючих основних законодавчих і нормативно-правових актів України та Европейського Союзу щодо визначення терміну «вода питна».

Результати та їх обговорення. З 20.09.2015 року на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо харчових продуктів» від 22.07.2014 № 1602-VII(далі — Закон України № 1602-VII) набрала чинності зміна у абзаці 3 ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (2918-III) щодо визначення терміну «вода питна». Відтепер «вода питна» визначається як «харчовий продукт, придатний для споживання людиною». Таке поняття терміну не відповідає визначенню, наведеному в ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людини». Між тим «...основним і єдиним державним документом, який регулює вимоги до якості питної води є ДСанПіН 2.2.4-171-10 - обов'язковий для виконання нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров'я...», згідно з яким «вода питна - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води».

То ж відтепер, виходячи із Закону України № 1602-VII, підприємства питного водопостачання, що здійснюють експлуатацію централізованих систем питного водопостачання, для задоволення потреб, що не пов’язані з виготовленням харчових продутктів, у тому числі прибирання приміщень, для санітарно-технічних приладів, гігієнічних потреб тощо, використовують саме харчовий продукт. Такий «новаційний» підхід до питної води, на фоні прагнення до гармонізації законодавчої бази України з європейською, вступає всупереч із визначенням, викладеним у ст. 2 Директиви Ради 98/83/ЄС (далі — Директива Ради ЄС) від 3 листопада 1998 року, про якість води, призначеної для споживання людьми (опубліковано в Офіційному журналі ЄС NL 330, 5.12.1998, с. 32 — 54.), згідно з яким вода, призначена для споживання людиною, означає «всю воду, в її первісному стані або після обробки, призначену для пиття, кулінарії, підготовки продуктів або інших домашніх цілей, незалежно від її походження і від того, надходить вона з розподільної мережі, цистерни, з пляшок або контейнерів» та «всю воду, що використовується у виробництві харчових продуктів або речовин, призначених для споживання людиною, крім випадків, коли компетентні національні органи влади встановлять, що якість води не впливає на безпеку кінцевого продукту харчування». Отже, питна вода у визначенні Директиви Ради ЄС не розглядається, як харчовий продукт. І це визначення повністю співпадає з тим, яке дається в ДСанПіН 2.2.4-171-10.

Одночасно, п. 92 ст. 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 року № 771/97-ВР у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо харчових продуктів» від 22.07.2014 № 1602-VII харчовий продукт визначено як «речовину або продукт (неперероблений, частково перероблений або перероблений), призначені для споживання людиною». Далі дається уточнення, що до харчових продуктів також «належать напої (в тому числі вода питна), жувальна гумка та будь-яка інша речовина, що спеціально включена до харчового продукту під час виробництва, підготовки або обробки».

Отже, виходить, що Закон України № 1602-VII у п. 92 ст. 1 «питну воду» відніс до напою, слід розуміти, безалкогольного. Та у ДСТУ 4069-2002 «Напої безалкогольні. Загальні технічні умови» (розділи 3 «Визначення» та 4 «Класифікація») і ДСТУ 2368:2004 «Напої безалкогольні. Виробництво. Терміни та визначення» (розділ 4 «Терміни та визначення понять») вода взагалі, як напій не згадуюється, і тим паче, не розглядається. У той же час у підпунктах 4.2.1 та 4.2.2 пункту 4.2 ДСТУ 2368:2004 «Напої безалкогольні. Виробництво. Терміни та визначення» питна вода та підготовлена питна вода розглядаються виключно в якості сировини для вироблення безалкогольних напоїв. А якщо питна вода не є напоєм, то вона не може бути і харчовим продуктом, у тому числі і фасована вода також. І це також повністю співпадає з визначенням «вода питна», яке наведене в ДСанПіН 2.2.4-171-10.

Розглядання питної води як харчового продукту тягне за собою цілу низку додаткових понять, відносно яких не зроблено змін або доповнень у інші законодавчі та нормативно-правові акти України, що регулюють відносини у сфері питної води та питного водопостачання, зокрема у Закон України «Про питну воду і питне водопостачання», Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (№ 4004-XII), ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людини», Водний Кодекс (№ 213/95-ВР), відомчі документи тощо.

Так, наприклад, нове значення терміну «вода питна», як харчового продукту, обтяжує діяльність підприємств питного водопостачання певними, раніше невластивими обов'язками, а саме, впровадження на потужностях постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР — Hazard Analisis and Critical Control Points).

Також не зрозуміло, чи стосується поняття «оператора ринку харчових продуктів» (Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів») підприємств питного водопостачання, як суб'єкта відносин у сфері питної води та питного водопостачання (ст. 5 ) та таке інше.

Якщо підприємства питного водопостачання розглядаються відповідними компетентними органами як «оператор ринку харчових продуктів», то з цього приводу виникає певний інтерес до набуття чинності наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.02.2016 № 39 «Про затвердження порядку проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб’єктам». То слід розуміти, що цей наказ, мабуть, стосується діяльності підприємств питного водопостачання у частині п. 1.3, а саме: «оператор ринку харчових продуктів,... який провадить діяльність, що відповідно до вимог Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» не вимагає отримання експлуатаційного дозволу, зобов'язаний подати до відповідного територіального органу заяву про державну реєстрацію потужностей, які використовуються на будь-якій стадії виробництва та/або обігу харчових продуктів...». Актуальність цього питання стає ще більшою на підставі того, що окремі відповідні територіальні органи вже почали оприлюднювати інформацію про необхідність державної реєстрації, у тому числі підприємств, що є власниками водних об'єктів, не даючи роз'яснення, чи стосується зазначене джерел питного водопостачання, чи ні, бо останні також є водним об'єктами.

Виникають також питання щодо узгодженості між собою понять «показники безпечності і якості питної води» згідно з ДCанПіН 2.2.4-171-10 та «показники безпечності та окремі показники якості» відповідно до Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», правомірності застосування до реагентів, що використовуються для підготовки води питної та залишаються у ній, як кінцевому продукті у вигляді залишкових концентрацій або похідних речовин поняття «допоміжний матеріал для переробки».

То ж, як видно, виникає безліч питань, що стосуються роз'яснення нових норм, викладених у документах, тлумачення застосовуваних термінів та проведення великої роботи щодо забезпечення спадкоємності законодавчих та нормативно - правових актів.

Висновок. При розробці та прийнятті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо харчових продуктів» від 22.07.2014 № 1602-VII, його авторами не було достатньо та всебічно вивчено і проаналізовано державні та міжнародні діючі законодавчі і нормативно-провові акти, що регулюють відносини між всіма суб'єктами у сфері питного водопостачання та багатофункціональну роль питної води у житті суспільства.

Отже, на сьогодні в українському водному законодавстві необхідно усунути конфлікт визначення понять «питна вода» і «харчовий продукт», розмежувати ці терміни як самостійні категорії, та привести їх до тих, що вживаються у загальноприйнятій міжнародній практиці.

 

Література

 

1. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо харчових продуктів» від 22.07.2014 № 1602 — VII [Електронний ресурс] /Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/go/1602-18.

2. Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 № 2918-III [Електронний ресурс] /Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/go/2918-14.

3. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-XII [Електронний ресурс] /Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/go/4004-12.

4. ДСТУ 4069-2002 «Напої безалкогольні. Загальні технічні умови».

5. ДСТУ 2368:2004 «Напої безалкогольні. Виробництво. Терміни та визначення»

6. Директива 98/83/ЕС Совета от 3 ноября 1998 года, о качестве воды, предназначенной для употребления людьми.

7. Державні санітарні правила і норми 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людини». 
Опубліковоно в журналі "Водопостачання водовідведення", №5 2016 р.